■
言われなかったことは言われないままだった。
、、、、、、、、
、、、、、、、、
言わないでいることの方が多い
言い争いの種になるから、
言わないでいられる間柄
せめてこれだけは、
声を絞って言ってみた。
合い通じるのはいったいなぜかしらな？
触れていくのはいったいどちらなのな？
合目的な行を破棄してもどこかしらな？
説得という業をいったいどうしたらな？
両者互いの言い分を第三者が共有する。
文有する、分有する、言、句、節、点。
技量と教養を見出し融通無碍なる
ものの、療養という｢政の治療｣、
を為さねばならぬ。
どんなものも、為さねば
成しえぬから、、、
しかし為せばなる。
どんなものも、為せばなる。
もし、何も言わなければ
消えたものの「生滅」よりも
より一層の「消滅」である。
もし、それを言えば
ふと現れ出た「生滅」が
より一層の ｢消えないもの｣ となる。
音を為せば、それは言になる。
言を為せば、有になる。
完全には消滅しえない
いうなれば、〝｢非在｣ の有〟である。
いうなれば、それは〝法〟 である。
それは、〝言霊、魂〟である。
西村玄考
ーーーーーーーーーー
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
あなたは目で私に言いました
：私はあなたを愛しています。
魂はその難しい試験に合格した。
山の水晶の静かな響きのように、
言われないことは言われないままだった。
夜が明け、日が夕方になった。
運命が天秤を傾けたのは一度ならず。
その言葉は私の中で太陽のように湧き出た。
言われなかったものは言われないままだった。
リーナ・コステンコ
🇺🇦、詩、リナ・コステンコ
私はあなたの草原の息吹が大好きです。
井戸の蜃気楼と家の蜃気楼。
大熱に翼を乗せて。
草原にたたずむタンチョウ鶴。
ポロフツィ＊ もギリシャ人も
みんなここにいた。
大草原のバンドゥーラ
大草原のバンドゥーラ、琥珀色の甲板
ハイダマクの断崖の音階とともに。
雷が鳴り響くのはどこか下の方だ。
私はあなたのステップを愛しています。
あなたのすべてが好きです。
レッドブックのような孤独な私
空の最後のクレーン
✍🏻 リナ・コステンコ
(https://t.me/l_v_kostenko)
Люблю твій степ і подих твого степу.
Міраж кринички і міраж осель.
Поклавши крила на велику спеку,
стоїть над степом сірий журавель.
Тут всіх було — і половця,＊ і грека.
Віки замкнула на басовий ключ
бандура степу, бурштинова дека
з голосниками гайдамацьких круч.
Громи рокочуть десь там на пониззі.
Люблю твій степ. Усе твоє люблю.
Мені самотньо, як в Червоній книзі
останньому у небі журавлю.
✍🏻 Ліна Костенко
(https://t.me/l_v_kostenko)
ポロフツィ половця＊ 中世の遊牧民のトルコの人々
ーーーーーーーーーーーーーー
Коли буду я навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мені іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
(с) #Ліна #Костенко #Ліна_Костенко #ЛінаКостенко
"私が老いたら
"私の人生は闇に包まれる
私はあなたにとって美しい存在になります。
ある人にとっては、私は無価値かもしれません。
ある人にとっては、私は邪悪で、頑固かもしれません。
魔女とか、コブラとか。
ちなみに、正直なところ
私は、バカでよかった。
無防備な、同調しない
理論でも実践でもない。
そして、皮肉は私を傷つけた。
肘と銀河のすべてをかけて。
そして、ブルジョワジーは知らなかった。
自分が惨めで息が詰まっているときに
私の魂が人々の間に出て行ったこと、
白い笑いに包まれた 。
そして、人生においても、地雷源のように。
今世紀に入ってから尋ねた。
最低でもストア ミニマム
- みんな、お互いに礼儀正しく!
そして、自分次第で
どこでも斜体で書いていたはずです。
- 世界にはたくさんの悲しみがある。
人よ、お互いに美しくあれ！
(c) #Lina #Kostenko #Lina_Kostenko #LinaKostenko
ーーーーーーーーーーーーーー
Життя, як річку не перейдеш вбрід.
Та, певно, в ньому і немає броду.
Заходь по груди у студену воду,
Пливи, пливи, пливи десятки літ!
Не уникай в путі круговороту —
Хай руки загартуються твої,
Бо доведеться плавати і проти,
І впоперек стрімкої течії.
Коли ж попадеш в смугу теплих течій,
Коли душа розніжиться без меж,
Ослабнуть руки і отерпнуть плечі,
І вже навряд чи далі попливеш.
Зануриш серце у блаженну втому,
Запрагнеш тільки затишку... О, ні!
Як жити, зачепившись на мілкому,
То краще потонуть на глибині.
人生は渡れない川のようなもの。
そして、浅瀬には入らない。
生徒は、胸まで水につかる
泳げ、泳げ、何十年も泳げ！
命の輪に遠慮することなく
腕を固めよ。
流れに逆らって泳がなければならないからだ。
そして、急流を越えて。
暖流の帯に入ったとき
魂が限りなく溶けていくとき
腕に力が入らず、肩が痛くなる。
そして、これ以上泳ぐことはほとんどできない。
至福の疲労に心を突入させるのです。
そして、あなたが求めるのは快適さだけ...。
そんな！
浅瀬の生き方
深いところで溺れる方がいいんです。
ーーーーーーーーーーーーーー
Земля кружляє у космічнім вальсі.
Вітри галактик — вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритми танцю по землі.
***
Мені здається, музика — космічна. Найбільш космічна із усіх мистецтв. Я часом думаю, що музика походить ще з позивних із космосу крізь хаос.
А особливо — скрипка і орган. В його акордах чутно кроки Бога
地球は宇宙のワルツの中で回転している。
銀河の風は、永遠のヴァイオリニスト。
不協和音の緊張によるハーモニー
は、ダンスのリズムを地球上に運びます。
***
音楽は宇宙的なものだと思うんです。あらゆる芸術の中で最も宇宙的なもの。音楽は、宇宙からのコールサインからカオスを経て生まれると思うことがあります。
そして特に-バイオリンとオルガン。その和音には神の歩みが聞こえる。
ーーーーーーーーーーーーーー
Десь там планети в просторі безмеж
Яка сумна у безвісті ночівля!
А може ми їм світимося теж?
А може ми їм зіронька вечірня?
無限に広がる宇宙のどこかに、惑星がある。
無名時代の悲しい夜とは！
もしかしたら、私たちも彼らのために輝いているのかも？
それとも、私たちが彼らの宵の明星なのでしょうか？
ーーーーーーーーーーーーーー
Які слова страхітливі – дволикість,
дворушництво, двозначність, двоєдушність!
Двомовність – як роздвоєне жало.
Віки духовної руйнації.
Змія вжалила серце нації!
*
І я повстав.
Душа спитала — доки?!
Втопили край у підлості і злі.
І я сказав: чужинці, дайте спокій.
Не сійте зради на моїй землі.
⠀
Уже і так насіяно. Вродило.
Вже не бере ні плуг, ані коса.
А ми ще є. І то найбільше диво,
що цей народ іще раз воскреса.
⠀
二枚舌とは、なんと恐ろしい言葉でしょう。
二枚舌、二枚舌、二枚舌の心境！？
二枚舌は諸刃の剣のようなものです。
精神的な破壊の数世紀。
蛇は国の心臓を噛んだ!
*
と反発した。
魂は問うた--いつまで！？
この地を卑しさと悪で溺れさせた。
そして、「知らない人、ほっといてくれ」と言いました。
私の土地に反逆の種をまいてはならない。
⠀
すでに種をまいているのです。それが実を結んだのです。
鋤も鎌も、もう必要ないのです。
そして、私たちはまだ存在しています。そして、それこそが最大の奇跡なのです。
この国が再び立ち上がるために。
⠀
ーーーーーーーーーーーーーー
Мороз малює у віконці.
Узваром дихає кутя.
І Мати Божа на іконці
у хустку кутає дитя.
Побудь дитиною, синочку.
Твоє дитинство золоте.
Ще вітер віє у терночку
і дерево на хрест росте.
Ще час не сплинув за водою.
Ще Юда спить у сповитку.
Он гурт з різдвяною звіздою
уже на ближньому кутку.
Поколядують і засіють.
Ще, може, буде і життя.
Ти на Голгофі вже Месія,
а на руках іще дитя.
霜が窓に描かれる。
クティアが温かく息を吸い込む。
そしてイコンに描かれた神の母
子供をショールで包む。
子供であれ、私の息子よ。
あなたの子供時代は黄金に輝いています。
風はまだ茨の中に吹いている
と、その木は十字架に成長する。
水にはまだタイムリミットがありません。
ユダはまだ寝巻の中で眠っています。
クリスマスの星を持つグループがある
すでに近所の街角の人たちが出てきて。
キャロルや種をまくでしょう。
もしかしたら、命があるかもしれない。
あなたはもうゴルゴダのメシアなのです
子供を抱いて。
ーーーーーーーーーーーーーー
А я піснями біль тамую.
Увечері, бувало, сидимо,—
задумаюсь, затихну, засумую.
Пряду печаль... Співається само:
"Повій, вітре буйнесенький, звідкіль тебе прОшу.
Розвій, вітре, мою тугу, що на серці ношу!" ※
А вечір довгий, хуртовина струже.
Дівчата гомонять про те, про се.
В розмові я, сказати б, то не дуже.
А в пісні можу виспівати все.
Співалося. А ті все не вертались,
що засвіт встали в похід з полуночі.
Слова самі на голос навертались,
як сльози навертаються на очі...
、その痛みを歌がやわらげてくれる。
夜、時々、座って、-。
思う、静かになる、悲しくなる。
悲しみがやってくる...。自分で歌うんです。
" 淫乱の風、淫乱の風、来い" "私が尋ねるところから
吹き飛ばせ、風よ、私の胸に抱く憧れよ！" ※
そして夜は長く、ブリザードが吹き荒れる。
彼女たちは、あれこれと話している。
私は会話が苦手です。
でも、歌では何でも歌えるんです。
と歌われた、彼らは二度と戻ってこなかった。
というのも、彼らは真夜中から行進に出かけていたのだ。
という言葉を、声に聞きました。
涙を流しながら...
※ 上記の詩は、リナ・コステンコの歴史小説 「マルシャ・チュライ」
Маруся Чурай (роман) — Вікіпедія (wikipedia.org)
の作品中の散文詩と思われる。
https://pandia.ru/text/80/084/17039-9.php より
リナ・コステンコは、＊マルーシャ・チューライが詩人歌手演奏家として全うするその資質、その創造的な「テクニック」、彼女の多才な性格さを詩の物語作品に著す。マルシャのそうした即興の贈り物、この詩の1連:: А я піснями біль тамую・/ Увечері, бувало, сидимо, -/ задумаюсь, затихну, засумую./ Пряду печаль... Співається само /"Повій, впре буйнесенький, звідкіль тебе прошу. /Розвій, вітре, мою тугу, то на серпі ношу!" ※: 彼女の小説作品の「別れ」の場面である。即興で歌を演奏するマルーシャの秀でた才能を示す場面でもある。ヤレマ・ヴィシュネヴェツキーの裏切りにさまよえる影響下でマルーシャが突然、「言葉自体が声に変わった」というエピソードが、この詩に含まれている 。
－ － － － －
"Повій, вітре буйнесенький, звідкіль тебе прОшу.
Розвій, вітре, мою тугу, що на серці ношу!"
" 淫乱の風、淫乱の風、来い" "私が尋ねるところから
吹き飛ばせ、風よ、私の胸に抱く憧れよ！"
古くから歌われているポリフォニー（多声音楽）
ーーーーーーーーーーーーーー
Два вірші Ліни Костенко про бабусю...
Мені снилась бабуся. Що вона ще жива.
Підійшла як у церкві. Засвітила слова.
І свят-вечір у хаті, і з медом кутя.
Всі зайці ще вухаті, і я ще дитя.
Стіни білі-пребілі, і натоплена піч.
Інкрустований місяць в заворожену ніч.
#
У запічку гномик плямкає.
Цвіркунчик завів руладу.
Тихенько цокнула клямка —
бабуся іде із саду.
Глуха сінешна акустика.
За лиштву＊ чіпляються айстри⁑.
Бабуся скидала хустку
І ставала біла, як айсберг.
А я, діждавшися мужньо,
Не зводжу з неї очей.
А хатка, як біла мушля,
На самому дні ночей.
Жаринка в печі зачаєна,
Сніпка＊ перевесло туге…
Таке все тоді звичайне,
Таке все тепер дороге!
祖母のことを書いた2つの詩...
祖母の夢を見た。彼女がまだ生きていたこと。
彼女はまるで教会のように私に近づいてきた。彼女はその文字に光を当てた。そして、家の中ではお祭りの夜、ハチミツ入りのクッチャ。
すべてのうさぎにはまだ耳があり、私はまだ子供である。壁は白一色で、ストーブは加熱式。魅惑の夜に浮かぶ象眼のような月。
#
パイの中でノームが歌っている。
コオロギがルーラードを始めた。
戸がねが静かに音を立てた。
庭からおばあちゃんがやってきた。
耳の聞こえない干し草が音を響かせる。
プラトバンド＊にまとわりつくアスター⁑
おばあちゃんがショールを脱ぐと
まるで、氷山のように白くなった。
そして、勇気を出して待っていた私。
私は彼女から目を離すことはなかった。
そして、白い貝殻のような家。
夜の底で
ストーブの火は調理中です。
重くのしかかるスニプカ＊...。
当時は、普通なんですよね。
今は全部お高いんですよー。
＊лиштву プラトバンド 刺繍の一技法
Кольорові барви: Лиштва (kolirbarvi.blogspot.com)
⁑айстри アスター きく科の植物の属名
＊Сніпка スニプカ 麦わらを細く縒り束にしたもの、藁ぶき屋根に用いる
ーーーーーーーーーーーーーー
На все є час - ナフセイエチャース
на голубі тумани, ナフルビトゥマーニ
на вчинків простоту,
на простоту понять,
на те, що коли навіть не таланить,
можливості - і ті уже п'янять.
На те, що сил немає де прикласти,
бо силам тим не відчуваєш меж,
і прагнеш далі - до мети і щастя,
а як впадеш - не боляче впадеш.
На все є час -
на милу недосвідченість
і переконання у власній правоті,
і на любов, що, благодатна, вічна,
буває раз і тільки раз в житті.
На все є час -
на самоту і вірші
в безсонну ніч осінньої сльоти,
на гіркоту безмірних перебільшень
і справедливу жорстокість прямоти.
На все є час -
на право заперечень,
на те, щоб згасли істини старі,
на те, щоб, не вагаючись, на плечі
узяти непосильні тягарі.
а потім, розрізняючи баласти
і з-поміж них -
єдине основне,
спокійно зняти, вибрать, перекласти,
сказать:
- Життя, ｽﾞｨｯ ﾁｬ
прийми ﾌﾟﾘｰﾑｨ
тепер ﾃﾌﾟｪﾗ
мене! ﾑｧﾈｪ!
何事にも時があるのです
（ナフセイエチャース）
青い霧の上に、
（ナフルビトゥマーニ, ）
シンプルな行い
シンプルな思いで、いる
才能がないからこそ、可能性がある
可能性 - それはあなたを酔わせるもの
力を発揮する場所がないことに対し
あなたは限界を感じないから
ゴールと幸福のためにさらに努力する
そして、転んでも痛くない
すべてに時があるのです
かわいい未熟さで
自分の正しさを信じて
愛は、潔く、永遠である
愛もまた、一生に一度しかない
すべてに時があるのです
一人で詩を、冥土の土産に
秋のぬかるみの、眠れぬ夜に
はかりしれない、誇張の苦に
直接の残酷さに
すべてに時があるのです
異議申し立ての権利の上に
古い真実が、風化していくために
その上で、ためらうことなく
肩の上に、重荷を背負う
バラストを見分けること
その中から唯一の主を
拭ぐい、選らび、うつす
ことを自由に感じ、なさい
というのです
人- 生ぃのち
うけいる
いま
わたし！
ーーーーーーーーーーーーーー
В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!
Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю — ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.
І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.
Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.
Нехай це — витвір самоти,
нехай це — вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.
灰色の夕暮れの砂漠で。
空に向かって果てしなく広がる原野に
千言万語
そして、どれだけの夢を
あなたの夢を見たわ！
あなたが誰だか知らないが
住んでいるところ
あなたが愛する人、大切な人
でも、あなたも待っているんでしょう？
を推し量り、愛情を注ぐ。
そして、私はあなたの人生に入り込むでしょう。
未知なるあなたを認め(ｼﾀﾀﾒ)ます
流浪の民が認めるように
彼の生まれ故郷の気配を。
そのために生きていく覚悟がある。
他を寄せ付けない。
繰返し禁止
ひとつだけ
を独自に開発しました。
ユニークな
孤独な作品にしよう。
たとえそれが虚構や妄想であっても！？
私の心は、あなたを夢見る
海が、ハリケーンを夢見るように。
ーーーーーーーーーーーーーー
що серце в грудях вже не б’ється.
Що залишилась по мені
лиш тінь від мене на стіні.
君と僕は海と空のようなものだ
遠くて近い
水平線で出会わなければならないのに
水平線は私たちから遠ざかっていく
ーーーーーーーーーーーーーー
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт
І наперед не треба ворожити
І за минулим плакати не варт
時々、胸の奥の心臓はもう動いていないんじゃないかと思うほど
胸の中の心臓はもう鼓動していないのだと思う
私に残されたものは
壁に映る私の影だけ
ーーーーーーーーーーーーーー
Ми з тобою – як море і небо –
і далекі. Й близькі водночас.
Нам зустрітись на обрії треба,
але обрій тікає від нас...
そして、あなたは生きなければならない。
どうにかして生きなければならない。
それが経験であり、忍耐であり、気概である
事前に察知する必要はないし
過去に泣いても仕方ない
ーーーーーーーーーーーーーー
Все більше на землі поетів,
вірніше –
тих, що вміють римувати.
У джунґлях слів поставили тенета,
але схопити здобич ранувато.
Зайці, папуги, гнізда горобині…
Великий щебет, писк і цвірінчання –
таке,
що часом хочеться людині
поезію шукати у мовчанні.
Хай метушиться дріб'язок строкатий,
міняє шерсть залежно від погоди…
Поете,
вмій шукати і чекати!
Найкращий вірш ще ходить на свободі.
詩人の国で、もっともっと。
むしろ -
韻を踏む方法を知っている人たち。
彼らは言葉のジャングルの中でテントを張る
しかし、負傷した獲物をつかむために。
ウサギ、オウム、ナナカマドの巣...
大きな鳴き声、キーキーと鳴く声 -
そんな
人がときどき望むもの
静寂の中に詩を求める。
雑多な些細なことを賑やかにさせる。
天気によって毛皮を変える
詩人
探し方、待ち方を知っている！
最高の詩はまだ自由だ。
ーーーーーーーーーーーーーー
